Про розумників

– Який твій улюблений фільм?

– «Розумник Уілл Хантінг» Гаса Ван Сента. Дивилася його разів 150 =)

– Круто! А чого ти його так любиш? 

– Просто він мене надихає!

– Он як? =)

– Тупо два чуваки, ну розумних чуваки, (так дурні й не запарюються ), взяли й написали 
сценарій! Фактично про себе написали. А тоді й Оскара за нього отримали!
   
– Тебе шо Оскар пре? :\

– Оскар не пре. Просто Уілл Хантінг – це я! Кіно про розумного чувака, який телиться, телиться, розуміючи, що особливий, але нічого не роблячи при цьому. Та насправді все набагато глибше. Справа у духовному віднайдені себе, свого я, боротьба з власними демонами, пошуками себе. Розумію, на перший погляд, можливо, банально, та це не так.

– А як?

– А так, що розумієш, іноді в ординарному середовищі народжуються неординарні 
люди. Чи-то генії, чи-то просто інші. З іншим світобаченням, поглядами, з незвичайним розумом – прекрасним розумом…

– Ну це тебе вже заносить.:) Хіба в Уілла якесь особливе світобачення? Гопнік собі та й годі!:)

– Він не гопнік! Він ріс так: ну ніби важке дитинство. Знову ж таки, у Метта Деймона
не було важкого дитинства, як я знаю. Думаю, він навмисне створив для свого персонажа
таке середовище, в якому безвихідь здається єдиним можливим варіантом існування. Суспільство розставляє свої обмеження, робить людей каліками, нагнітає комплекси, змушує
почуватися не на своєму місці через соціальний стан, колір шкіри, стать. Ти розумний, але працюєш прибиральником. В тебе проблеми через те, що ти наробив помилок, і на тебе всім начхати.

– Але ж професор Джеральд Лембо (актор Стеллан Скарсгард) дає йому шанс.  

– Знаєш є такий вислів «І зайця можна навчити курити»? Так от, питання полягає не у
тому, чи можна, а у тому, чи потрібно це зайцеві. Психолог Уілла Шон(роль виконує Робін Уільямс) це й намагається довести: не потрібно силувати людину, вона сама повинна дійти певних висновків. Я маю на увазі, що неможна примушувати людину до будь-якої дії, особливо якщо вона суперечить його розумінню життя. 
  Щоразу коли дивлюсь цей фільм, клянуся тобі щоразу, розумію, що все в цьому житті можливо! Особливо, якщо в голові варить. Адже Уілл дійсно розумний і дивиться на світ не через призму прочитаних книг чи почутих фраз. Він вміє виділити із своїх знань раціональне
зерно, чого не вдається, на жаль не вдається, зробити студентам і навіть професорові Лембо.
Та разом з тим, Уілл загнаний у рамки системи, у якій немає місця талановитим, але «загубленим», чи що, людям. Так, на перший погляд він ніби почуває себе нормально: ходить з друзями до місцевої наливайки, б`є «пацанів з району», тішиться «прєлєстями» повсякденного життя простих смертних, працюючи прибиральником. 

– Ну і що його не влаштовує? Мільйони людей так живуть.

– Я й намагаюся тобі втовкмачити ЩО НЕ ВЛАШТОВУЄ! Він прикольний, веселий, не просто розумний, а геніальний, якщо хочеш! А доходить до того, що навіть не наважується запросити на друге побачення дівчину, яка (можливо вперше в житті!) по-справжньому йому припала до душі! По-справжньому, розумієш?!

– А хіба він всього лише не боїться розчаруватися у черговій дівулі? З кожним буває. 

– Та ні ж! Все набагато серйозніше. Вона класна, але заскок у голові Уілла, його звичка розчаровуватись у людях, у близьких людях, призводить до того, що йому краще тримати Скайлу(Міні Драйвер) на відстані нереального, недосяжного ідеалу, вишуканої леді, розумниці з хорошими манерами, а не реальної тілесної людини, з усіма недоліками і тарганами у голові. А все через те, що його власних тарганів у голові надто багато. 

– І що ж це за таргани?

– Невизначеність, страх, невпевненість. Думка про те, що в світі немає більш кому довіряти, крім найкращого друга Уілла Чакі(герой Бена Аффлека), і ще кількох друзів.
До речі, Чакі - 
   
   
  друг справжній – вб`ю, каже, своїми руками, як не використаєш свого шансу! 

   
– Хороший друг =)

– Хороший, бо інший сказав би лишайся зі мною, не їдь. Не кожен друг на таке здатен. А для мене визначення «хороший друг» майже не існує. Чакі розуміє, що втрачати шанс
у випадку з Уіллом повна дурня, бо той вартий кращого вже через те, що не такий як інші. Адже невдахами не народжуються- ними стають.

– А інші неособливі, отже кращого не варті!

– Ти чіпляєшся до слів. Особливі і Чакі, і Морган (Кейсі Аффлек), і Біллі (Коул Хаузер).
Просто вони особливі в одному, а Уілл – у іншому. Завжди повинен бути хтось, хто вкаже 
на твою відмінність, допоможе подолати страх. Інколи, це сім’я, а у випадку з Уіллом – його 
друзі, які і є для нього сім`єю.


– Про це йому і Шон говорить.

– І він абсолютно правий! Чакі – сім`я він справді вб`є за Уілла і сяде за це. Просто необхідно вміти підпускати й інших людей до себе, не давати страхові та невпевненості 
з`їдати себе зсередини. Саме тому фільм повинні подивитись не лише завзяті кіномани, 
а й кожен, хто взагалі знає про існування кінематографа. 

– Отже, головний massage фільму – це… 

– Знаєш, я думаю, що головне послання картини Ван Сента – все-таки, як було сказано, – 
все у житті можливо, де б ти не жив і ким би ти не був.

– А для чого це все Уіллу, Метту, Бенові, Ван Сенту?

– Звільнити людей від рабства. Рабства страху, я думаю. І власним прикладом довести,
що немає нічого ціннішого в людині за її інтелект і немає нічого гнітючішого, ніж її власні демони і страхи. 

– А все-таки не банальне зрубування капусти? =)

– Є вислів. Щось на зразок того, що людство обирає, а вічність розставляє все по місцях.
Так от, думаю фільм Ван Сента проживе ще дуже довго. І проживе він довго не через те, що зібрав чималу касу, і навіть не через те, що зробив з Бена і Метта великих зірок. А через те, що зумів донести у свідомість людей ті ідеї та думки, про які ми говорили вище. Багато ти знаєш кіноробіт, які здатні на таке?

                                                                                                                                Хельга Вишенька